"Першій сніг"(Г.Бойко) Сніг пухнастий, Наче вата, Аж по ньому жаль ступати, - Білий, чистий сніг.
* * * "Веселий сніг"(Оксана Санатович) Падав сніг, Падав сніг – Для усіх, усіх, усіх, І дорослих і малих, І вселих і сумних. Всім, хто гордо носа ніс, Він тихцем сідав на ніс. А роззяв, як на сміх, Залетів до рота сніг. Вереді за комір вліз І довів його до сліз. А веселі грали в сніжки – Сніг сідав їм на усмішки І сміявся з усіма: - Ой, зима, зима, зима!
* * * "Сніг іде"(М.Познанська) Тихо, тихо сніг іде, Білий сніг, лапатий, Ми у двір скоріш підем, Візьмемо лопати. Ми прокинем зранку Стежку біля ганку, Вийде мама з хати І почне питати: - Хто ж це так доріжку Вміє прокидати?
* * * "Із сніжком ми дружимо" (В.Кленц) Там, де поле, там, де луг, Ходить завірюха, Сипле сніг із рукавів І морозить вуха. Щоки полум”ям горять, Та біжать малята, Щоб везти із гірки сміх На своїх санчатах. Ти, вітриську, зупинись, Йди із нами гратись, На санчатах цілий день Будемо кататись.
* * * "Сніжинки" (С.Кузьменко) Пролітають біленьки сніжинки І сріблясто на сонці блищать. Мамо, мамо, чому я сніжинки Не умію ніяк упіймать? Вже здається, що ніби й спіймаю, А відкрию долоню: нема! Лиш водичка з долоні стікає. Лиш водичка в долоні сама. Каже мама здивовано доні: - А чи знаєшь, чому це так є? Бо у тебе тепленька лодоня, А сніжок від тепла розтає. І помислила доня хвилинку, Рукавичку наділа свою. - Мамо, - каже, - тепер я сніжинку Вже напевно, напевно, зловлю!
* * * "Сипле сніг"(І.Франко) Сипле, сипле, сипле сніг. Мов метелики сріблисті, Сніжинки біленькі, чисті Тихо стеляться до ніг. Сипле, сипле, сипле сніг. Сипле, сипле, сипле сніг. Тихо, легко і спроквола Покриває все довкола, Ні стежок, ані доріг... Сипле, сипле, сипле сніг. Сипле, сипле, сипле сніг. Все присипав – доли, гори, Вже ввесь світ – мов біле море, Біле море без доріг. Сипле, сипле, сипле сніг.
