а у мене днями був випадок. чекала в роздягальні на доней, вишивала. а раптом зайшла ще мама з малюком, років до 2, ну може рік та сім, вісім. І сіла його годувати. У мене так все перевернулося від цієї сцени, точніше звуків, кряхтіння-сопіння дитинки над молочком, бо мама собі в куточку відвернулася... важко й описати... якісь щемливі відчуття - і ностальгії, і радощів, що це було в моєму житті... навіть фізично згадалася ця хвиля, коло молоко прибуває... і сама природа допомагає мамі з дитинкою...

ну це певно, що всі мої спогади живі, свіжі, три ГВ поспіль... і ось так нахлинуло...

Где весна, там цветы и подарки,
Добрых песен знакомые строчки...
В ясный день прогуляться по парку
Собираются мама и дочка.
Солнца луч, по-весеннему тонкий,
Позабыл про морозы и вьюги.
Восхищаются в классе девчонки:
«Вы же с мамой совсем как подруги!»

Припев:
Мама и дочка – они так похожи!
Мама и дочка – две капельки солнца.
Детство уходит, уходит - и все же
В сердце любовь навсегда остается!

2. Дочь грустит, дочь ответа не знает,
На душе тяжело и тревожно.
Мама скажет с надеждой: "Родная!
Все вернуть, все исправить возможно!"
Голос мамы, и нежный, и строгий,
В нас звучит сквозь ветра и потери.
Мама с дочкой идут по дороге –
По дороге любви и доверья.