![Изображение](http://i079.radikal.ru/1501/02/34770bcae490t.jpg)
Читали восени з дочкою 6,5 років. Після першого ж читання, дочка побігла зліпила з пластиліну Людвіга і Максиміліана, щоб гратися. А коли книжка закінчилася, спитала чому ж ця книжка так скоро скінчилася і шкода, що немає продовження. Казка насправді чудова і її обов'язково треба читати всім дітям.
Переклад і оформлення книжки мені дуже сподобалися.
Книга дуже гарна. Формат 29 см х 22 см. Лакована обкладинка, гладкий дуже щільний папір без блиску та симпатичні ілюстрації.
(Надруковано у "Фактор-Друк" у Харкові, де друкує свої книжки видавництво "Pelican". Хто тримав їх книжки у руках, той зрозуміє яка це суперова якість.)
Мені дуже сподобалося, як художник оформив початок кожного розділу, передаючи у малюнку його зміст і суть. Сподобалося які образи створив художник для сімейства лис-"аристократів" та курей-"купців".
Ілюстраціями можна помилуватися тут:
http://bawslena.blogspot.ch/2013/01/blog-post_21.html
http://bukvoed.io.ua/album309192_0#p12883486
"Видавництво Старого Лева" надрукувало книгу у перекладі Галини Кирпи. Щоб перевірити, наскільки легко буде сприймати дитина цей переклад, можна почитати радянське видання на "Читанці". Там якраз такий самий переклад.
Почитати - http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php
Взагалі переклад Кирпи на українську мені сподобався більше, ніж переклад на російську Максимової. Колись на форумі прочитала у відгуках, що людині дуже не сподобалося, що у перекладі цієї казки на російську мову часто зустрічається слово "Дурак". Тому мені стало цікаво, як же це питання вирішено в нашому перекладі, і я почала порівнювати. А заодно і побачила, що різний переклад дійсно створює різну атмосферу і навіть трошки різні образи героїв.
Наприклад, у діалогу Людвига з татом в українському перекладі відчувається повага Людвига до тата, незважаючи на те, що він з ним не згоден. І тато в свою чергу не збирається лупцювати Людвіга ременем. В російському перекладі ця сцена виглядає більш різко.
Ось для порівняння (Цитати російською копіюю звідси - http://www.lib.ru/TALES/EKHOLM/tutta_karlson.txt):
Переклад Максимової А.Н.:
"Как ты думаешь, что же произошло? Может быть, кто-нибудь из семьи попал в беду? Да, у папы и мамы Ларссонов случилось несчастье. У них
оказался сын, который не хотел быть хитрым! Надо же, он не хотел учиться обманывать других и не считал папу героем. И у кого бы вы
думали зародились такие вредные мысли? Представьте себе, у Людвига Четырнадцатого.
- Только не пори его, - всхлипывала мама Ларссон.
- Ах-ах-ах, - простонал папа еще раз. - Уж я поговорю с ним.
Папа поднялся с кресла и подошел к кусочку бересты, что висела на стене. А на этом кусочке было написано клюквенным соком:
Да здравствует хитрость! Ура Ларссонам!
Людвиг Четырнадцатый крадучись вошел в гостиную.
- Ты хотел поговорить со мной, папа? - спросил он.
- Мой дорогой, любимый сыночек... - От неожиданности папа Ларссон начал издалека. - Ты еще не умеешь читать, но, может быть, ты уже
знаешь, что написано на этой табличке.
Людвиг Четырнадцатый помотал хвостиком.
- Это девиз нашей семьи. С незапамятных времен, - гордо сказал папа Ларссон.
- Ты что думаешь, я дурак? - спросил Людвиг Четырнадцатый, смешно повертев головкой. - Все это я знаю. Но я знаю еще больше: обманывать других плохо.
Папа Ларссон почесал себя за ухом.
- С кем ты связался? - спросил он. - С каким хулиганьем?
- Это не хулиганье, - ответил Людвиг Четырнадцатый. - Это мои лучшие друзья - зайчата Юкке-Юу и Туффа-Ту. У них есть книжки. У них
дома есть книжки, где можно прочесть, что все должны быть добры друг к другу.
Папа Ларссон долго чесал себя за другим ухом. Наконец он промямлил:
- Конечно, все должны быть добры к другим. Но это и значит, что мы должны их обманывать. У зайцев должна быть еще одна книжка, где так и написано.
- Меня это не интересует, - дерзко ответил Людвиг Четырнадцатый. - Я не хочу быть хитрым, не хочу обманывать и не хочу врать. Я хочу быть
хорошим."
Переклад Галини Кирпи:
"Що ж воно сталося?
Невже хтось із Ларсонів ускочив у біду?
Так, для мами й тата Ларсонів це була біда.
Виявляється, один їхній син відмовляється бути хитрим!
Це Людвіг Чотирнадцятий. Він не хотів учитися дурити інших і не любив, коли тато хвалився своїми хитрощами.
- Охо-хо, - ще раз зітхнув тато Ларсон. – А поклич-но сюди Людвіга. Я з ним побалакаю.
Тато Ларсон підвівся з крісла й подивився на шматок березової кори, що висіла на стіні. Там було виведено чорничним соком:
«ХИТРОЩАМ - СЛАВА! ЛАРСОНАМ - УРА!»
Людвіг Чотирнадцятий зайшов до вітальні навшпиньки.
- Ви мене кликали, тату? – спитав він.
- Мій любий, коханий синочку, - лагідно почав тато Ларсон. – Ти ще не вмієш читати, але може ти знаєш, що написано на цій табличці?
Людвиг Чотирнадцятий вильнув хвостиком.
- З давен-давен ці слова були гаслом для нашої родини, - вів далі тато Ларсон. - Усі ми відомі своїми хитрощами. А кращої слави лисові й не треба.
- Отже, я дурненький, - сказав Людвіг Чотирнадцятий і задер писочок. - Нехай так, але я не вчитимусь дурити інших. Це негарно, коли б ви знали, як це негарно!
Тато Ларсон почухав за вухом і спитав:
- Хто тобі цього набалакав?
- Мої найліпші друзі, зайчатка Юке-Ю і Туфе-Ту, - відповів Людвіг Чотирнадцятий. – У них вдома є книжка, в якій написано, що всі повинні бути добрими.
Тато Ларсон почухав і за другим вухом, бо не знав, що йому на це сказати.
- Воно-то правда, що ми повинні бути добрими до інших звірят, - нарешті промимрив він. – Але це не означає, що нам нікого не треба дурити. Напевно, у зайчат є й та книжка, в якій написано, що лиси мають бути хитрими?
- Мене це не цікавить, - зухвало проказав Людвіг Чотирнадцятий – Я не хочу хитрувати, шахраювати, прикидатися і робити шкоду. Мені хочеться з усіма жити в добрі та злагоді."