Як краще подарунки дітям презентувати: від зайчика (дід мороза, уявного персонажа)? щось казкове? чи практичне? сюрпризом? разом в крамниці зараніше вибирати?

В зависимости от ситуации. На Новый год, конечно же, всем подарки приносит Дед Мороз. А чуть раньше - Святой Николай. А так, обычно, мама купила, бабушка подарила... Можно, наверное, придумать своих сказочных дарителей. К 1 сентября, например, Школьный гномик. К 8 марта - Весенняя фея ))))

А зубная фея???? а зайчик передал????

А кто такая зубная фея?

Зубная фея — сказочный персонаж, традиционный для современной западной культуры. Зубная фея, как гласит легенда, даёт ребёнку небольшую сумму денег (или иногда подарок) вместо выпавшего у ребёнка молочного зуба, положенного под подушку. Главная польза от зубной феи состоит в том, что ребёнок получает компенсацию за боль или неприятности, которыми сопровождается потеря зуба.

У нас доця постоянно все зубки ложит под подушку и ей мышка(а после фильма "Хранитель легенды")зубная фея приносит денежку.

У нас дедушка малого с 2-х лет приучил к подаркам под подушкой ( то игрушки, то фрукты, постарше стал киндеры, шоколадки пошли), говорит, что домовой приносит , я как узнала, думала убью его, детки же буквально воспринимают, теперь говорит зайчик приносил.

Доця как только подрастёт так и будем писать письмо деду Морозу, это ж так здорово видеть сияющие глаза ребёнка который искренне верит в сказочного героя

Маріє, дітки все простіше сприймають, ніж ми. Це наші перестороги та сковане мислення, вони ж все таки ближчі до природи. Звичайно, вибір іграшок - складна річ і така іграшка, як Барбі, взагалі призначена була спершу для дорослих чоловіків у 50-х роках минулого століття (я противник таких іграшок, як і противник мультяжних сучасних персонажів: гормітів та їм подібних страховиськ). Але, якщо хрещена вже купила іграшку і Леся її бачила, гралася деякий час, то ховати не слід, бо Ваші перестороги викличуть додатковий інтерес у дитини до теми "поява на світ людей", що може вилитись і у тривогу, боязнь народжувати (самій чи Вам). Ту інформацію, яку дитині не говорять, вона домислює своєю багатою уявою і потім лякається невідомого.
Із життєвого досвіду можу розповісти наступне. Зараз я у декреті, а до того працювала в ДС, проводила заняття психогімнастики та психокорекції в усих групах. Дітки, звичайно, бачили зміни, які зі мною відбувалися (мій животик, що ріс і ріс). Реакція в різних вікових групах була різна, але те, що всі діти на якомусь підсвідомому рівні здогадувались про те, що у мене буде дитинка - це факт. Ясельки ( 2-3 роки) - обережніше гралися зі мною, прикладали ручку до животика, заглядали і очі, але мовчки - далі йшли грали, як завжди. малявки молодшої групи (3-4 роки) - тривалий час мовчали, потім під час заняття, одна дівчинка (більш розкута), сказала, так що чули всі: "А я знаю, у тебе буде ляля". На що я з усмішкою відповіла: "Так, вона зараз з нами, чує нас і вчиться разом з нами". Потім дітки цієї групи протягом цього дня малювали малюнки, щось конструювали у своїй грі і говорили, що це подаують "моїй лялі", а наступного дня ця тема була їм вже не цікава. Дітки середньої групи (4-5 років), обіймали мене, притулялися до животика, слухали, але спитати щось не знали як - вони вже все розуміють і зайві питання їм не потрібні. У старшій групі лише одна дівчинка (вона вирізняється підвищеною тривожністю) під час заняття спитала: "М.Г., а чому раніше ти була маленька, а тепер така?" Я запропонувала відповісти на це питання їй: "А як думаєш ти?" - Маша змовчала, а інші 3 дівчинки захотіли відповісти з радістю: "У тебе буде дитинка!" (хлопці мовчали, лише з розумінням посміхалися). "Так" - відповіла я і запропонувала Маші підійти після заняття з питаннями, що її турбують. Але далі розвивати цю тему їй вже було не цікаво. Як уважна до дітей, і розуміюча, що кожне питання, яке виникає у дитини може мати продовження, протягом наступних днів, звичайно, я розмовляла з батьками, вихователями малюків, чи були у них якісь розмови чи питання даного плану вдома - ні, не було. інтерес задоволено, відповідно до питання, далі дітям не цікаво, бо вони самі до того ще не готові.
Просто дорослим потрібно бути відвертими на стільки, на скільки готова дитина і не лякатися її питань.

это точно...глаза ребенка которые от радости ,так сияют ....Сына в этом году больше понимал ,кто такой Дел Мороз и очень ждал,а вот на следующий будем писать письмо

дякую!!!!! так все м'яко і поплило... я тему порушила, бо трапилося кілька відгуків - "чим ви оце дітей вчите" - від старшого покоління...

просто в моєму оточенні кілька подруг за 30 бояться пологів, дітей як процесу... це для них щось неприроднє... то якось цей нюанс хочеться і в дитинстві програти - що це щось світле, лагідне...

Немножко не в тему, но вспомнился момент из детства... Было мне лет 7-8, и нам родственники привезли из села живую курочку. Когда я пришла домой с улицы и увидела это чудо, у меня была такая радость! Ну городской ребёнок увидел живую курочку, дома, вот можно её потрогать, поиграть с ней... Счастью не было предела... Животных тогда родители не разрешали заводить, а тут вдруг - птичка... В общем, весь вечер я играла с этой курочкой, счастливая пошла спать, утром прибегаю на балкон - курочки нет А дело в том, что мы живём на первом этаже, и родители так грустно мне сообщают, мол, оставили окно открытым и курочка убежала... Ну я погрустила и забыла... И вот лет до 15 я свято верила, что курочка действительно убежала, и только потом до меня дошло, что убегать она никуда не убегала... Ну не скажут же родители, что супчик вот ты ешь из этой курочки... Я это всё к чему вспомнила, вот в такие моменты реализм - понятное дело - не подходит, а воспоминание о сюрпризе и вера во что-то доброе, волшебное и загадочное остались

Щороку в пору новорічних свят задумуюся над цим риторичним питанням – що ще купити? Як не перестаратися з цими дарунками, коли свято на свято забігає?

Як ви організовуєте подарунковий забіг у період новорічних свят? Миколая, Новий рік, Різдво, Старий новий рік? Адже дарунки сипляться ще від рідні-друзів-знайомих-саду-школи-гуртків-профкомів?... Як не перестаратися і зберегти момент радощів, а не перенасичення?

сегодня приезжали мужа брат с женой,их дочери уже 15 лет,вот они вспомнили как однажды Катя пришла домой и с огромными слезами в 3 классе - так оказывается ,что сколько лет вы меня обманывали,постоянно лгали мне,что Дед Мороз приносит подарки,а я как дура ему еще и письма писала и в ящик бросала,а оказывается,что это вы все скрывали....
А с ней одноклассница в школе на эту тему заговорила и говорит - ну ты и дура,да они же тебя обманывают,это же они сами покупают и кладут....
Они в шоке были,не знали как успокоить ребенка...Оказывается и такое бывает.

у нас есть гномик-помощник Деда Мороза и зайчик,помощник гнома)))Вот так к нам иногда разные сюрпризы добираются)Сегодня вот к нам гномик на машине приезжал,оставил конфету -закрутяшку и увидел ,что для машинок у Владика паркинга нету,а вот поездов предостаточно...Поэтому гномик намекнул нам (родителям),что было бы неплохо попросить у Деда Мороза вместо очередного поезда большую парковку для машин!Ребёнок конечно в восторге,что приежал гномик да ещё и на маленькой машинке,а мы себя с Сёмкой какими то хоббитами почувствовали с этим гномом))) Видели бы вы нас когда мы эту истоию ребёнку рассказывали)))

Что только не придумаешь ради улыбки ребёнка

ми вже нічого не придумуємо - від феї, чи зайчика... Вголос не озвучується, але діти все таки розуміють, хто їм все готує (мені здається). хоча для збереження інтриги, елементів сюрпризу - фантазуємо всі разом: щоб і не перегинати палку з казковістю, але й не бути гранично серйозними