О! Моя біль! Ми постійно в пошуках шляхів, куда прикласти активну дитячу енергію. І коли ще діти були менші - вистачало майданчикових, паркових побігеньок. Коли старша доня ходила в сад нам пощастило мати 2 роки ясельної групи за вихователя майстра спорту з легкої атлетики! Оце висота, коли людина горить своєю справою! Леся такі вправи приносила! Так раділа тим фізкультурним заняттям! І вихователька це робила з власної ініціативи, в інших групах такою практикою і не пахло!
Коли ми перестали ходити в сад, то старалися замінити ці фізкультурні моменти саморобним домашнім досвідом: стадіон поруч, кілька кіл пробігтися, вєліком проїхатися, мяч постійно в колясці, на всіх можливих парапетах, драбинах, спіральках лазити, спускатися. Доня виходять - у них прямо аж руки горять - де ми сьогодні побігаємо. Скільки було почуто від сусідніх мам - та вони голови у вас порозбивають, що в не слідкуєте, куди ваші діти залізли...
А останній рік вже почало скрипіти, що хочеться розширити цей діапазон. Взимку нікуди подітися. У нашій країні повно гасел по відродженню спорту, а як таких простеньких спортзалів для дошкільнят ви й не знайдете. Дитцентри пропонують фітнес за 50 гривень з малюка за 40 хвилин! Танці - теж варіант, але париться в цих душних коморках по годині - такий сумнівний варіант спорту... Про фінанси вже йшлося вище - чого вартують наряди, збори... В ЗНУ є художня гімнастика, але теж ціни кусаються...
Активність, завзятість, спротивну наполегливість ми у родині прищеплюємо на рівні із відповідним образом життя: бігати, стрибати, свіже повітря. І ще я за легке батьківське "надавити". По старшій доні бачу, що вона ніби підлінюється, і її підштовхнути завуальовано - наче це вона сама такий вибір зробила пробігтися, стрибнути, полізти - і раз вже пишається своїми дитячими результатами. Я змогла! Середню доню і підштовхувати не треба. Це гени. Вона вроджений спортсмен з малюківського віку - кругом залізе, гнучка, безстрашна.
...Інше питання - про себе... Всі спроби пресів, зарядок закінчується, що хтось залазить на спину, катається на конячці. Фітнес був, але у глибоко додекретному житті. Тож діти приучені, то як ще мамі приучитися до спорту... Сподіваюся, що самі ж діти і спровокують. найприємніше наше спільне спортивне навантаження у танцюльках - робимо дитячу дискотеку, тоді всім весело!
Ось прочитала сьогодні в газеті роздуми Марічки Падалко, ведучої, мами трьох дітей, про популярність в столиці курсів спортивних, щоб мама займалася разом із дітьми. можна із немовлятами в слінгу, доросліші - поруч на матах, кому набридло - куточки з іграшками поруч.
Так що хто там з мам поруч - давайте разом на стадіоні влаштовувати спільні забіги! Одна в піску за дітьми наглядає - а ми коло пробігаємо - далі міняємося!
Якби й відвідували ми гуртки - то щось для загальної фізичної підготовки, без заглиблення у профспорт (хіба вже хтось із дітей сам зробить свій вибір). Ось одна остання порада - клуб Динамо, що біля танка, напроти 2 корпусу ЗНТУ, здається там доволі символічна художня гімнастика, до сотні з дитини в місяць. Спробуємо з вересня дізнатися.
І тема вже чимала із спортивних гуртків тут:
http://woman.zp.ua/forum/viewforum.php?f=223
...фух, оце написалося дум! дякую, Жень, за наболіле питання!
п.с.це я в тебе читала, що ти купила спортивний костюм? на осінь куплю і я, будемо разом бігати!
|
Еще у нас есть ракетки мы частенько играем в батбинтон,также накупили всяких мячей-баскетбольный,футбольный и волейбольный(дети на улице играют в волейбол).
Малая хочет походить на плаванье,думаю с осени с папой походит.
Главное, здоровье и полезное времяпрепровождение 
Я тоже смотрю по Василисе, как ей нравится бегать, прыгать... Хочется развить все эти способности. А спортивынй костюм - это да! Даже две недели уже в спортзале, извините, потею... Как раз, буду и своим примером учить 
