Девочки,я когда оформляла детские,мне сказала девушка из соц.защиты,что если я поступлю или буду работать,чтобы я сообщила,зачем это нужно им,они хоть не будут детские снимать?А то я поступила,теперь не хочется,чтобы из-за учёбы прекратились выплаты.Может кто сталкивался с такой ситуацией?

Досить хитко розлітаються мої думки з цього питання. За першою вагітністю я працювала на півставки на свої же посаді півтора роки до наступної вагітності, вчилася заочно рік у магістратурі. Не уявляла своє життя тільки в декреті. Хотілося драйву, тримати руку на пульсі життя... Але вже за другою дитиною відчула приємний смак зовсім іншого жіночого амплуа.

Не знаю, як би думала аби мама чи хтось із рідні жили поруч і могли-хотіли б посидіти з дітьми... А так не поруч, далеко, тому я активний прихильник (або так себе сама переконую) позиції, що недарма законодавчо сформований 3-річний декрет - це такий необхідний психологічни мінімум для дитинки, щоб наповнитися базовими цінностями та вирушити у доросле життя (зрозумілося мені лише на 2 та 3 донечці).

Я в дитинстві була на всіх можливих бабусях-дідусях... І в мене геть субординаційні стосунки з батьками, а з тими, з ким була оті роки крихіткою - теплі і ближчі, відвертіші... Не хочеться такого експерименту власним дітям.