Я завжди була фанатом усіляких щоденничкових справ. Шкільні анкети, дівочі щоденники тепер трансформувалися у три Щоденника Комаровського (він придумав таку форму книги, щоб вести цікаві записи про діточок від вагітності і до… ну хоча б весілля!), адже виховуємо ми з чоловіком три донечки.
Аналогічну сторінку улюбленого жіночого Форуму теж не змогла я оминути! І вирішила й тут мати власний куточок. Запрошую в гості усіх, з ким матиму спільні інтереси, проекти, ідеї.

А спочатку трохи на тему «Дозвольте відрекомендуватися»!




Я за фахом журналіст. Народилася в місті Пологи, але після шкільного навчання переїхала жити до Запоріжжя. За фахом – журналіст. Дуже полюбляю роботу зі словом: і читати, і писати! Зараз я знаходжуся вже третій раз поспіль у декреті. Від монотонних господарчих справ намагаюся відволікатися своїми хоббі. Одне з них – фотографія. Захоплююся сучасними педагогічними методиками у розвитку діточок. Щоб уникнути частих хвороб, поки ми не відвідуємо дитячий садочок. Адже я у декреті, то всі три донечки виховуються вдома. Тому в щоденних іграх їм хочеться дати те, що могли б дати вихователі на своїх заняттях. Полюбляємо методику Зайцева. По ньому вчимося читати й рахувати. Чимало іграшок вибрані й за рекомендаціями Нікітіних, Монтесорі, Домана.


Дуже приємно буде обмінюватися подібними історіями з усіма учасниками Форуму. Приєднуйтеся до спілкування!

а 8-го там наче був день відкритих дверей. ми хотіли 9-го, до свята. Правда, в музеї вже були, я в темі тоді писала, але чоловік ще не ходив, то він ледь не на годину завис на всіх видах моциків. Ми й з братом були, то він тоді теж якимись там моделями був захоплений. Але тепер експонатів більше, змін багато. Серед мотоциклів відомі Панонії, Чезети (всі папи там біля них задивлялися). Додалися самовари, український куточок. Ну й техніки на вулиці - цілий парад! Гарне місце для прогулянки вихідного дня. особливо хлопчикам. Хоча осб і доні знаходили, щоб такого цікавого роздивитися. Там багато дрібниць, які цікаві дитячому оку. Майданчик, парк поруч.

Довгими зимовими вечорами пошила собі сумку-котомку через плече. В українському стилі, щоб зручно було - все при собі, і образ близький. Тканина залишилася - тому дошила ще й міні варіант, а потім - гаманець... А потім доні побачили - і собі захотіли... Так пошилася ціла серія наших сімейних сумок

Ось і їх фотоісторії

Брала тканину для декоративних робіт: дуже приємна тактильно. Сильно сипеться, все наживляла. Довге полотне перегорнула. Зробила серединку з кишенями. Прикрасила тісьмою та прінтами (їх не тільки праскою закріпила, але й прошила). Меншим сумкам кнопки пришивала. Велика тільки з запахом. Ну а доні свої прінти вибирали за принцем - хочу все: на сумках немає і живого місця, але дитяча творчість - така штука... ще й влізла парочка гудзиків-олівців...






























Я в шитті не те, що новачок, а просто нуль. Тому для мене робота тягнулася кілька місяців і ночами. А зараз ловлю себе на думці, що з сумочкою приємно ходити навіть енергетично! Можливо, комусь такі ідеї теж стануть у нагоді!

Мария, сумочки - просто фантастика!

Вже майже півроку відвідуємо гурток Ансамблю народного танцю «Дружба». І потрапили ж до народників цілком випадково. Якось я була в полоні міфу – та навіщо доням ці гопачки? Як же я помилялася! В принципі будь-які грамотні танцювальні гуртки корисні дитячому здоров’ю, розвитку. Рівна спинка, особлива хода. Що до народних танців, їх хвалять за користь роботи зі стопою, зокрема. Хоча іноді мені здається, що ми отримали все разом як бонус: і шпагати, берізки, втягнуті коліна та зібраність усіх можливих м’язів у тонку струнку. Постійно в родині чути про вправи: корзинка, космонавт, стрілки, молоточок, ножиці, каблучок, русалоньку, ведмедика, прапорець, зайчиків, літаків, срібні копитця, хвилю, паравозик, книжку, різати капусту… Леся обізнана з лотосом, всіма мостиками. І ось у них в групі пройшов перший відкритий урок. Нарешті батьки мали змогу зазирнути за таємничі танцювальні лаштунки!
Дітей вчить танцювальному мистецтву солістка (вже сім років) балету козацького ансамблю пісні і танцю «Запорожці» Вікторія Оленяк, акомпанує їм Олена Чорна! Коли майстри горять своєю справою – це неймовірні відчуття! Цей запал передається і діткам, і батькам.
Вдалося нам побувати і на концерті, в якому брала участь наша Вікторія Сергіївна. Він був присвячений 20-річний діяльності ансамблю. Одна справа – бути на таких заходах пересічним глядачем, а інша – заангажованим. Хочеш – не хочеш, а бачиш проекцію на своїх діток. Можливо, й вони матимуть досвід таких яскравих запальних виступів!
З таких натхненних подій навіть склалися віршовані рядочки з вищесказаних приводів, які планується залучити до новорічних привітань наших юних танцюристів:

Ансамбль народного танцю – це сила!
Це пісня! Це ритми! Запал і краса!
Танцює дитина – ростуть в неї крила.
Стрибок. Поворот – як політ в небеса.

Нехай наш гурток, що «Дружбою» зветься,
Збирає таланти і друзів єднає.
Нехай і шпагат, і корзинка вдається!
Що все означає – батьки вже пізнали.

Вони вже склали дітям цей іспит,
Обізнані з «демі пліє» і «ре ліве».
Це Вам не вечір у м’якому кріслі –
У шість позицій стати дітям – не нове!

Є «Дружбі» ким пишатися славно:
Майстри дарують дітям знань свічу.
Тож і здоров’я, і відблиски рампи
У новорічні побажання линуть досхочу!

Мали цікавий досвід із донею старшою. Вона озвучила соціальний ролик групи студентів, які працюють над ідеєю створити в ЗП журнал дитячий шрифтом Брайля. Так мали змогу торкнутися однієї з болючих тем - дітей з обмеженими можливостями: