А нам слабо?


На знак підтримки сходу і півдня Львів у середу, 26.02 говорить російською!

26 февраля я, львовянин, буду общаться на русском языке.

Мы, львовяне, хотим обратиться к жителям Востока и Юга Украины с благодарностью за поддержку в борьбе против преступной власти. Мы вместе стояли на баррикадах, мы вместе с вами скорбим о погибших, и мы вместе с вами хотим построить новую Украину.

Мы обращемся к вам на русском в первую очередь потому, что для нас важно теперь поддержать вас в борьбе, которая все еще продолжается в Луганске, Крыму, Днепропетровске, Херсоне и Одессе. И еще потому, что определенные политические силы пытаются спекулировать вопросами языка в Украине в и без того сложной и накаленной ситуации. Мы не хотим, чтобы нас как жителей Западной Украины ассоциировали с радикальными заявлениями представителей ВО «Свобода» –ведь далеко не все во Львове, Ивано-Франковске или Тернополе поддерживают идеологию этой партии.

Мы не собираемся насильно насаждать украинский язык и тем более притеснять права русскоязычного населения Востока и Юга Украины. Львов и львовяне всегда были гостеприимны ко всем национальностям, и каждый, кто был здесь – может это подтвердить. Исторически мы были и продолжаем быть мультикультурным центром, и не превозносим никаких «титульных наций». Права каждого человека независимо от национальности и языка, честь и достоинство – вот за что мы стояли на Майдане, и продолжаем стоять.

ВО «Свобода» в результате своих провокационных и сомнительных действий и заявлений в последнее время стремительно теряют поддержку в обществе, и мы надеемся, что предстоящие выборы и люстрация власти всё расставят на свои места. Нас, так же как и вас, интересует полная перезагрузка системы власти, а не смена лиц на главных должностях.

Поэтому мы хотим высказать вам нашу солидарность и просим не судить про всю Западную Украину исходя из заявлений отдельных одиозных политиков. В последнее время Львов старательно налаживал связи с разными городами Восточной Украины, и мы будем продолжать эту работу на всех возможных уровнях.

Восток и Запад не раз пытались рассорить за годы независимости Украины. Но мы убеждены, что наш народ мудрее любых политиков. И мы не раз доказывали, что легко приходим ко взаимному согласию, как только политики оставляют нас в покое.

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10202586498556422



http://www.maidanhelp.org/2014/02/2602.html

нещодавно повернулися зі Львову та Закарпаття. Всі наші родичі і друзі були в шоці, від того, що ми туди поїхали. " Вас же повбивають", чули ми звідусіль. Але на їхнє здивування ми повернулись живі-здорові. Хочу сказати, що не зважайте на всі ці промови, що стосуються заходу і їхньго ніби-то негативного ставлення до нас(сходу). Там такі ж самі люди, як і ми, навіть складається враження, що набагато добріші ті ввічливіші.

так,так - чоловікового брата жінка їздила в цей час в Трускавець на наукову конференцію,були і у Львові - таких добрих,гостиприємних людей,говорить вона - не бачила ні де!
І на вулицях навіть в 0.00 тихо і спокійно,ніхто і нічого не боїться.А скільки всіляких визначних пам'яток,декорацій по місту,головне,що їх НІХТО не руйнує і не охороняє!

вчера по этому поводу специально звонила знакомому в Стебник, что под Трускавцом. Он там родился, вырос, а потом жил в Одессе, последние 5 лет живет опять в Стебнике, ухаживая за мамой. Я специально спрашивала КАК относятся там к нам. Все ли так душевно. Говорит, что нет. Что уже конечно нет такой агрессии какая была еще 10 лет назад. Тогда действительно даже младшие школьники могли плюнуть, услышав русскую речь. Мы для них до сих пор "москали". Сашка со мной говорит на чистейшем русском. Но сказал, что только дома и по телефону говорит на русском, на улице выходя говорит на украинском. Что все равно чувствует отношение местных жителей к русскоязычным. Приехать в гости, попутешествовать - это совсем другое. Они действительно очень гостеприимные. Ну и похитрее крымчан)) Я влюбилась в Трускавец. Да люди очень хорошие, но простите, там такие бабки остаются после каждого туриста. Думаю, что вы б тоже в попу целовали каждого туриста, оставлявшего в вашем городе пару своих зарплат минимум. Да добавил, что его родня с Александрии Кировоградской области. И еще бабушку в свое время отправили туда по распределению. Там родилась его мама, там вырос он. Но они всегда были для местных чужими.... и до сию пор он это чувствует...
Выводы делайте сами

8 лет назад муж ехал в Беларусь через Львов, так ему билет кассир не хотела продавать из-за того, что он на русском говорил, делала вид, что не понимает и морозилась. Надеюсь, за 8 лет все КАРДИНАЛЬНО поменялось, как хотят нам это сейчас представить.

Обожнюю Львів! Була там кілька разів, у різному віці, різну кількість часу там проводила - завжди залишалися тільки найприємніші спогади і враження. Останнього (на цей момент) разу були з друзями й старшим сином. Для мене не проблема говорити українською, а у Львові вона так і проситься литися))) А ось друзям комфортніше говорити російською, і чоловік у мене, до речі, росіянин за походженням (але більше украінець за духом, ніж деякі українці). Коротше, спілкувалися між собою російською, відповідно й до місцевих мешканців частіше нею зверталися вони. Жодного разу й кривого погляду не відчули не собі, не те що слова чи ставлення - незалежно від того, це було в найближчому дешевому гастрономі чи дорогому ресторані, на вулиці міста чи в парку)))
А дружба Львова зі сходом, конкретно із Запоріжжям, вже кілька років більше ніж тісна. Думаю, пам’ятаєте і шоу Майданс, і з останнього - пошуки олівця.

Зараз почнеться: там квиток не продали, там хліба не дали... Мова ж не про це А про те, Україна єдина. І це головне. Те, що люди скрізь різні, - вже набридло про це говорити. Можна подумати, що у нас до западенців інакше ставляться... Все залежить від конкретної людини, її виховання.
P.S. Чоловік захищався в Івано-Франківську. Спілкувалися з різними людьми, бачили різне ставлення. Ключове слово: різне. Від дещо напруженого до дійсно душевного... Не треба ділити все на чорне та біле

Agatha Christie, все вірно, тільки я б ще додала - можна подумати, що ми, місцеві, одне до одного ставимося вже так однаково душевно))) є люди зі Львова чи з Пітера, з Нью-Йорка чи Хайфи, з якими спілкуватися приємніше й комфортніше, ніж з сусідкою по поверху)))

Tusia, згодна!
Ще хотіла додати, просто донька відволікла
Так от. Чоловік захищався взимку, якраз тільно-но відсвяткували Новий рік, Різдво. Після захисту був банкет. І на банкеті хтось з присутніх запропонував заспівати щедрівку. Всі встали і почали співати. Як це було гарно, красиво, не показушно... Це іхнє життя, пісня йшла від душі, від серця... І ми тоді довго про це згадували з чоловіком, що люди зберегли традиції, на відміну від нас, наприклад (маю на увазі нашу родину). Так що, є чому вчитись.

В тому то й справа - коли називаємо їх западенцями, пригадуємо їм близькість до Польщі, Австро-Угорщину приплітаємо туди ж - давайте визнаємо, що вони просто більше українці ніж ми, й тут вибір за нами - чи то вчитися, нарешті вчитися й учити своїх дітей бути українцями, чи й далі робити вигляд, що ми "нє панімаєм па-западенскому"))) Тут кожен вирішує для себе й має на це право

Моя мама народилася та вирісла в Росії. Украйнською розмовляє краще Азарова, але все одно смішно. Коли їздила в Трускавець, розмовляла виключно російськию, каже жодних проблем не виникло.
Ми з чоловіком маскуємость, у Карпатах та Львові розмовляємо українською. Це навіть допомогає краще відчути атмосферу міста.

а я всё думаю, что это многие на форуме перешли на украинский язык..заметила по Юле Вумен зп. а у меня украинского даже в компе нет(((

Я просто надеюсь, что это было давно и сейчас все по-другому, а тогда все были не очень приветливые. Сама очень хочу во Львов, хотели в Беларусь на майские поехать и заодно Львов посмотреть, а теперь с майданом страшно выезжать куда-то пока.

А в мене на планшеті до цієї ночі, аж соромно, не було української клавіатури. Чомусь думала, що її там навіть не може бути. Виявляється, все просто - треба додати мову, хоч китайську))) Пам’ятаю, перші клавіатури шукала, щоб були виключно з українською розкладкою - бо важко було водночас і вчитися працювати на комп’ютері, і вираховувати, де яка українська літера розташована на російсько-англійській клаві. Потім вже прийшло вміння набирати хоч із заплющеними очима, навіть важче було, коли переходила на російську))) А за час декретів "обрусіла", бо ж більше звикла пристосовуватися до загалу, відповідати й задавати питання мовою співрозмовника...

на клавиатуре у меня есть, но надо добавить язык. хоть повспоминать. помню когда училась, все дисциплины были на украинском-намного легче учить.

А я сьогодні зрозуміла,що мало хто з моїх знаїомих та рідних підтримали мене.Заговоривши на український багато хто пропонував мені "хватит боловаться,говори нормально".А одна з подруг просто кинула трубку коли я розмовляла рідною мовою...

для мене це складно, але можливо

В мене батько був теж родом з Росії. Була улюблена наша забавка давати татові читати українські газети або книги українською.
Боже, як ще боляче писати слово "був"

Я сьогодні зрозуміла, що навіть для мене складно. Просто потрібно перемикатися з російських думок на український текст, а без звички це виявилось складно.
Прикро, Марія сьогодні відсутня. Ото б натішилась

це точно! дуже приємно (відчувалося, як це важкувато декому в технічно-організаційному плані)... але зараз такий стан розгублений, що навіть такі приємності не радують... той же Крим, питання дефолту-банкротства...

а про схід-захід, то зі спостережень щодо відмінностей, найперше, що відзначаєш, це їхню віру. при чому там стільки церков (православні, католики, греко-католики тощо). недільні служби - традиція. їду у маршрутці, а всі пасажири хрестяться, як проїжджаємо церкву (а їх дорогою кілька, і щоразу всі хрестяться). для мене це було наче відкриттям...

...я виросла в рацентрі, де згадувалося про церкву раз на рік - посвятити паски на вулиці - довгим коридором. а отче наш навчила читати мене старша подруга, яка з Трускавця приїхала, мені вже 18 тоді було.

не знаю, чи суттєво, адже зараз свообода релігій, кожен сповідує власну, але йти за основними 10 божими заповідями щиро - вже приємне підгрунтя до світлих тенденцій у світі...